Бібліотека
Сьогодні ми вас познайомимо з українськими газетами та журналами, деякі з них ви зможете взяти в бібліотеці або передплатити.
Газети:
1. «Велика дитяча газета» - для дітей віком 9 років. У ній є безліч корисної інформації, як наукової (історичні, наукові відкриття, міфи, історії з життя видатних людей), так і розважального характеру (головоломки, ігри, лічилки, анекдоти, цікаві оповідання). До кожного номера додається цікава гра, а також безліч чудових конкурсів.
2. «Новачок»
«Новачок» - газета цікава,
Кольорова, повчальна, яскрава.
Його веселі сторінки
Читають діти залюбки.
Щоб і вам не нудьгувати
Почніть мерщій його читати.
Газета познайомить із новими друзями й розважить головоломками та кросвордами. На її сторінках ви знайдете багато цікавинок, які всім можуть бути корисними. За шість років «Новачок» став добрим другом сотням дітей, які його читають, адже він відкриває можливості побачити небачене і дізнатися про те, чого раніше не знали.
3. «Долоньки»
У кожної дитини є мрія у житті –
В «Долоньки» віршенята послати золоті,
Газета надрукує з них вікшиків два-три,
І автор стане другом всієї дітвори.
Такий віршик склала про газету «Долоньки» Ольга Маринич з Кіровоградщини. Адже ця газета для дітей і найголовніше – з казками, віршами , загадками, які склали діти. Читайте дитячі твори і надсилайте свої в «Долоньки».
Журнали:
1. «Барвінок» - виходить щомісяця і крокує по всій Україні. Він порадує вас чудовими казками, оповіданнями, легендами, переказами, познайомить із прикметниками, прислів’ями, приказками, загадками, іграми, розвеселить у сумні години, підтримає в час скрути, посіє у ваших душах зерна добра, щирості любові.
Народився «Барвінок» у 1928 році в м. Києві. Але до 1941 року журнал виходив під назвою «Жовтень». На початку 1945 року було відновлено випуск журналу з новою назвою «Барвінок», яка співзвучна з іменем весняної ніжної квітки, оспіваної в піснях, легендах за стійкість, здатність зеленіти в найлютіші морози. Редактором стала українська письменниця Наталя Забіла.
Чи читаєш ти «Барвінок»?
Друже мій, читай «Барвінок»,
Переплачуй без вагань.
Двадцять вісім лиш сторінок,
А цікавинок, а знань!
2. «Весела перерва» - загальноукраїнський пізнавально-гумористичний кольоровий журнал для школярів. Журнал розповість, покаже та допоможе:
* вирушити в цікаву подорож до Країни знань;
* знайти друзів у всьому світі;
* вивчити англійську легко та весело;
* працювати на комп’ютері по-справжньому;
* узяти участь у конкурсах і виграти приз;
* весело проводити час із навчальними кросвордами й історичними коміксами.
3. «Веселі уроки» - навчально-пізнавальний журнал для учнів 1-11 класі.
Енциклопедія навчальних матеріалів, цікавих фактів і корисних порад, які допомагають учням успішно навчатися в школі.
Ви дізнаєтесь з журналу:
* про цікаві фізичні та хімічні досліди;
* про вулкани, цунамі, землетруси;
* про найдивовижніших тварин і рослин;
* про найбільші катастрофи планети, про таємниці Землі та Космосу;
* про Інтернет та будову комп’ютера;
* про поради для майбутніх мільйонерів.
Як читати газету
1. Читай газети кожного дня.
2. Газети розкажуть тобі про найдивовижніші події, що відбуваються в усьому світі.
3. Починай читати газети з перегляду заголовків усіх статей. Це допоможе тобі вибрати потрібний важливий і цікавий матеріал.
4. Читай кожну статтю уважно, визначаючи, що головне в ній і чого вона вчить.
5. При читанні газет користуйся картою. Знайди на ній ті місця, про які розповідається в номері.
6. Пояснення незрозумілих слів знайди в словнику, або запитай у вчителя, бібліотекаря.
7. Візьми книгу про те, що тебе особливо зацікавило при читанні газети.
8. Цікаві статті складай в окрему папку, вони стануть у нагоді при підготовці повідомлення, реферату.
9. Поділіться враженнями від прочитаного зі своїми друзями.
Як читати журнали
1. Уважно розглянь обкладинку. Познайомся з тематикою журналу.
2. Дізнайтесь для якого віку цей журнал, хто його видає.
3. Познайомся зі сторінками журналу, які рубрики має видання.
4. Читай журнал уважно, не поспішай, продумуй зміст статей.
5. Для пояснення незрозумілих слів, висловлювань звернись до словників, довідників, енциклопедій.
6. Обмінюйся враженнями від прочитаного з товаришами, батьками, вчителем, бібіотекарем.
7. Подумай, як можна використати одержані з журналу знання.
13.05.2020
Доброго дня, діти!
Сьогодні ми з вами розпочнемо розмову про газети та журнали. Газети та журнали – це ніби молодший брат і сестра книги, так звана, книжкова родина. Про значення книги у житті людства ми всі добре знаємо. « Книги мають здатність безсмертя. Вони найдовговічніші плоди людської діяльності, - так говорив англійський письменник Самюел Смайлс.
Так, серед усіх джерел інформації книга завжди має чільне місце, але, мабуть ніколи не перестане людина заглядати в поштову скриньку, щоб з головою зануритися в цікаві новини, дізнатись про останні події, повправлятися в майстерності розгадування кросвордів, ребусів, посміятися над новим анекдотом, хоча сьогодні про новими можна дізнатися, використовуючи Інтернет. За швидкість, оперативність донесення інформації газету недарма порівнюють із птахом. Ось послухайте загадку:
Крила птаха не з пір’їн,
А паперу і з новин.
Він щодня на диво крилах
Їх розносить по квартирах.
Газета звертається до нас : «За одну лише хвилину розповім вам всі новини, щиру правду розкажу»
А звідки так швидко дізнаються про останні новини ті, хто створює газету? У всіх куточках Землі редакції газет мають своїх кореспондентів. Вони уважно слідкують за життям і про найцікавіше негайно повідомляють до редакції газети. За допомогою радіо, телефону, через супутниковий зв’язок, комп’ютер приходять до редакції новини. А наступного дня газета розповідає про них своїм читачам.
Коли ви тримаєте в руках свіжий номер газети, одночасно з вами такий же номер читають тисячі людей. Це тому, що газети друкують величезними накладами, у багатьох примірниках.
Газету створюють сотні людей: кореспонденти, редактори, друкарі. А ще ті, хто виробляє газетний папір, друкарську фарбу, друкарські машини. А готові видання розвозять у всі кінці світу машини, поїзди, літаки тощо.
Прообразом газети були інформаційні бюлетні, які виходили в Римі за наказом тодішньго правителя Юлія Цезаря. Вони розповідали про різні події з життя міста, вміщували оголошення. Гіпсові плити мали спеціальні назви. Вони, звичайно, не були схожі на справжню газету. І все-таки це були газети: вони виконували одне з основних завдань – повідомляли новини. Плити виставлялись досить значний час. Вони припинили своє існування лише на початку ІVст.н.е.
В Україні перша газета з’явилася у Львові 1749р. Вона мала назву «Лівівський кур’єр». Пізніше, в 1912р., починають виходити газети в Харкові – «Харьковский еженидельник» та «Харьковские известия». Згодом з’явилися газети і в інших містах України: «Киевские объявления», «Одеський вісник».
В сучасному Парижі виходить багато курйозних газет, серед яких особливою популярністю користується газета «Ласунка». Вона друкується на еластичному вафельному листку. Прочитавши газету, її можна з’їсти, запиваючи чаєм. А в іншому французькому місті – Гаврі друкується унікальна газета «Голос водолаза». Вона цікава тим, що замість паперу випускається на пластмасі та призначена для провідників, які можуть дізнатися про новини не піднімаючись на поверхню.
Слово «журнал» у перекладі з французької мови означає «щоденник». Журнал – це також періодичне видання. Перші журнали з’явилися в Європі в другій половині XVIст., але широкого розповсюдження набули тільки після виходу в світ французького «Жорналь де Саван» («Журнал учених», Париж, р.).
Перші журнали в Україні з’явилися на початку ХІХст. Вони видавалися у Харкові. За зовнішнім виглядом журнал нагадує книгу. Є журнали для жінок, дітей, молоді.
Першим журналом для дітей був «Журнал ліліпутів, або Золота бібліотека юних леді й джентельменів», він почав виходити в червні 1751р. у Лондоні. Мав розміри 10х6,25 см. У ньому друкувалися короткі розповіді, загадки, жарти, малюнки.
Першим та єдиним на всю Україну ілюстрованимхудожньо-педагогічним журналом для дітей та молоді був «Дзвінок». Виходив у Львові (1890-1914рр.) двічі на місяць. Його першим редактором був Володимир Шухевич. У цьому журналі вперше побачили світ твори для дітей І. Франка, Л. Українки, Л. Глібова, М. Коцюбинського, О. Пчілки. На початку ХХст. У Києві для дітей виходив журнал «Молода Україна» (1908-1914рр., Який видавала своїм коштом Олена Пчілка.
Газети і журнали виходять з означеною періодичністю. Періодичні видання – це газети, тижневики, журнали, наукові записки, частини літературно-художніх збірників.
А самі слова «періодичні видання» означають видання, які повторюються через рівні проміжки часу, але містять щоразу інший зміст.
Газета – це періодичне, переважно щоденне, друковане на великих аркушах видання, яке містить матеріали про поточні події життя.
Журнал – це періодичне ілюстроване друковане видання у вигляді книжки, як книга для обліку відвідування та успішності учнів.
Познайомтесь, як називаються професії, колективи, розділи, що беруть участь у виготовленні періодичних видань.
Журналіст – професійний літературний працівник газет, журналів.
Редакція – це колектив, що здійснює підготовку видання до друку.
Редактор – людина, яка готує видання.
Тираж – кількість примірників друкованого видання.
Рубрика – розділ у газеті чи журналі.
12.05.2020
Ще не загоїлись їхні рани, та біля вічного вогню завжди лежать тюльпани... У літопис Великої Вітчизняної війни золотими буквами вписані імена Героїв Радянського Союзу. Серед них і вісім наших земляків: Балицький Л.М. Кудрявцев Н.Л. Леоніцький С.Д. Маріїнський Є.П. Сорока В.І. Танасійчук О.В. Тряскін О.А. Чумак П.І. Серед найхоробріших з хоробрих воїнів-українців, відзначених у роки війни найвищою солдатською нагородою - орденом Слави трьох ступенів, є 20 уродженців Одеської області, серед яких - троє із Балтщини - Білоус К.Г., Котробай В.О., Шуляченко М.М.. Про них , про їхні героїчні долі , бойові та трудові подвиги розповідається у книжці Бориса Дуброва, уродженеця Одеської області, "На поклик Вітчизни", присвяченій 60-річчю визволення Одещини від фашистських загарбників. Книга "Крізь пам'ять" - збірка віршів поетів Одещини, присвячених Другій світовій війні. Ми свято шануємо пам'ять усіх, Хто власним життям нашу юність зберіг, Хто впав за свободу у грізну годину, За землю саященну, за Україну!
06.05.2020
До 75 - річчя Великої Перемоги. ІІ-га світова війна 1941-1945 років не мала ні національності, ані віку: і дорослі, і діти стали на боротьбу по знищенню фашизму на землі, не жаліючи свого життя. Про ці події ми дізнаємося із книг.
А.Ф. Федоров в своїй книзі "Діти-герої пише: "Дети мирного , трудового народа встали со взрослыми плечом к плечу и взяли в руки оружие. Патриотический порыв детей был так высок, что вопреки всем протестам взрослых, пытавшихся оградить их от опасности, они всякими правдами и неправдами присоединялись к воинским частям, становясь сыновьями и дочерьми полков. Они были подчас незаменимыми как разведчики, связные, медицинские сестры, подрывники. Мальчики и девочки по зову своих юных сердец стали подпольщиками, пришли в партизанские отряды, чтобы отомстить врагу за смерть отцов и братьев, за поруганную честь матерей и сестер, за сожжённые жилища - за все злодеяния, совершенные фашистами в оккупированных районах. Многие из этих ребят удостоены высоких правительственных наград, погибшим поставлены памятники. Их труд и подвиги будут вечно жить в наших сердцах!". Давайте подумаємо, чи можуть наші діти сьогодні піти на такі подвиги?
05.05.2020
75 років минає від дня закінчення ІІ-ої світової війни. Про страхіття цієї війни ми дізнаємося, звичайно ж, з книг, автори яких теж були учасниками бойових дій.
"Полвека назад замолкли пушки, закончилась вторая мировая война, самая страшная из всех более 14 тысяч войн, которые пережило человечество за последние пять с половиной тысяч лет. За победу наш народ заплатил небывало высокую цену. Народы Европы были глубоко благодарны нашему солдату, спасшему их страны. Пройдут десятилетия и века, грядущие поколения будут помнить о трагедии и подвиге нашего народа в 40-е годы ХХ века. Вечная память погибшим и низкий поклон ныне живущим воинам, спасшим Отчизну и Европу. К 50- летию Победы над фашистской Германией, посвящается участникам Великой Отечественной войны моя книга "Спасшие Отчизну," - пишет в предисловии автор книги Назым Мухаметзянович Якупов - Герой Советского Союза, доктор исторических наук, профессор, заслуженный деятель науки Украины. Татарин по национальности, большую часть жизни он плодотворно трудится в Украине. Окончив исторический факультет Одесского университета, посвятил свою жизнь научно - педагогической деятельности. 20лет возглавлял кафедру истории в этом университете. Автор десяти книг, главная тема его - это история армии и ее роль в жизни общества, проблемы борьбы за мир и история минувшей войны. В книге "Спасшие Отчизну" убедительно раскрыта сущность фашизма, зверства гитлеровцев в Украине. Правдиво освещены сверхчеловеческие усилия советского народа, ратный труд пехотинцев, моряков, танкистов, артиллеристов и летчиков во имя Победы, стойкая оборона Одессы.
С глубоким уважением автор пишет о славных дочерях Родины, участвовавших в вооруженной борьбе с врагом. Подчеркивается, что в защите Родины участвовали солдаты всех национальностей как единая сплочённая семья. Эта книга напоминает о великом подвиге дедов, отцов и матерей, зовёт к единству, дружбе и сотрудничеству людей всех национальностей. С. Н. Бойченко, кандидат исторических наук.
Пропоную прочитати цю неперевершену книгу.
04.05.2020
3 травня - Всесвітній день свободи преси.
Вітаємо вас, шановні журналісти та всіх, хто працює в цій сфері, а також читачів преси! Здоров'я, терпіння, творчості, правдивості і справедливості! Читай журнали та газети! І подолай усі тенети! Дізнаєшся про Всесвіт гарний, Труди твої не будуть марні!
У 1993 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 3 травня Всесвітнім днем свободи преси (рішення 48/432 від 20 грудня). Дане рішення стало результатом роботи Генеральної конференції ЮНЕСКО, яка в резолюції 1991 року про «Сприяння забезпеченню свободи преси у світі» визнала, що вільна, плюралістична та незалежна преса є необхідним компонентом будь-якого демократичного суспільства. Генеральна конференція передала Генеральній Асамблеї виражене державами - членами ЮНЕСКО побажання оголосити 3 травня «Міжнародним днем свободи преси».
Ця дата була обрана в ознаменування Віндхукської декларації зі сприяння забезпеченню незалежності та плюралізму африканської преси, прийнятої 3 травня 1991 року на семінарі зі сприяння забезпеченню незалежності та плюралізму африканської преси, організованому ЮНЕСКО та Організацією Об’єднаних Націй в Віндхук, Намібія.
Всесвітній день свободи преси є щорічним нагадуванням міжнародній спільноті про те, що свобода преси і свобода вираження поглядів є основними правами, закріпленими в Загальній декларації прав людини. Ми повинні захищати ці права, оскільки вони являють собою основу демократії і мають реальний вплив на життя людей в усьому світі.
Всесвітній день свободи преси надає міжнародній спільноті можливість віддати пошану професійним працівникам засобів масової інформації, які загинули при виконанні своїх обов’язків за останній рік. Нам необхідно зміцнити нашу рішучість забезпечити охорону та безпеку журналістів у всьому світі.
03.05.2020
1 травня - свято по-українськи.
Початок травня важливий для багатьох людей. Старше покоління пам'ятає та продовжує традицію першотравневих демонстрацій, присвячених солідарності трудящих. Молодь залюбки їх підтримує та насолоджується травневими канікулами.
Свято Першотравня називають по - різному: День міжнародної солідарності трудящих, День праці, Першотравень,Свято праці. Так само неоднозначно ставляться до свята пересічні українці. Одні відверто радіють з нагоди відпочити, інші закликають викреслити Першотравень з календаря, бо це - пережиток радянської доби. Та ті, хто так вважає, не просто помиляються, а не знають історії.
Цей день - Свято праці зі 120-річною історією, виникло зовсім не в соціалістичній, а в капіталістичній країні – Америці і сягає корінням у ХІХ століття. 1886 року в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго та інших містах США робітники вдалися до страйку проти 10-15 – годинного робочого дня, вимагаючи зменшити його до 8 годин. Після цих подій І конгрес ІІ Інтернаціоналу в Парижі на честь загиблих американських робітників ухвалив щороку відзначати 1 травня масовими демонстраціями. І в ході маніфестацій висувати соціальні вимоги, залежно від того, чого бракує робітникам.
Довгий час ми соромилися цього свята, та Першотравень знову повертається в Україну. Бо доки ми соромилися, доки збільшували кількість банків та ринків, геть забули, що лише зусиллям тих, хто працює на заводах, фабриках, у лавах і в полі, збагачується будь-яка країна. Тож сьогодні ми можемо продемонструвати, що люди праці були, є і будуть, вони - разом, а з ними робітнича гідність. А маївки - це стародавня традиція слов'ян збиратися разом і радіти весні, це – майже потреба слов'янської душі. Тож зі святом ПРАЦІ вас, дорогі українці!
01.05.2020
23 квітня - Всесвітній день книг і авторського права
ВІТАЄМО ВСІХ ЧИТАЧІВ І ПИСЬМЕННИКІВ!
Це свято отримало право на існування під час проведення Генеральної конференції ООН з питань освіти, науки і культури у 1995 році в Парижі. 23 квітня - знаменна дата в культурі всього світу. Це день народження і смерті авторів, імена яких відомі всьому світу: Шекспір, Моріс Дрюон, Сервантес, Мануель Мухіка Лайнес Вальєхо, Дж. Пла, Володимир Набоков, Галдор Лакснесс. Учасниками конференції було прийнято рішення відобразити імена письменників, які мали безпосередній вплив на розвиток літератури і кращих культурних традицій.
Всесвітній день книги та авторського права відзначають щорічно, починаючи з 1996 року. Зважаючи на те, що «в історичному розумінні книга є найбільш потужним фактором поширення знання і найбільш надійним засобом його збереження», День книги покликаний наголосити на фундаментальній важливості книжки та її незамінності в інформаційному суспільстві. Одна з головних його цілей – промоція читання і книговидання, привернення уваги до культури писемного слова, а також до питань авторського права і захисту інтелектуальної власності.
Одна з традицій Всесвітнього дня книги та авторського права – обрання міста, що на рік стане Світовою столицею книги. Ця традиція, яка, окрім того, є дієвим способом популяризації книг і читання загалом, запроваджена 2001 року. Тоді столицею було обрано Мадрид. Щороку ЮНЕСКО спільно з міжнародними організаціями, що представляють три напрями книжкової галузі, – Міжнародним союзом видавців, Міжнародною федерацією книготорговців і Міжнародною федерацією бібліотечних асоціацій – обирають Світову столицю книги. Зі свого боку міста зобов’язуються всіляко сприяти розвитку книговидання і промоції читання. З 2001 року світовими книжковими столицями вже побували Александрія, Нью-Делі, Антверпен, Монреаль, Боґота, Бейрут, Любляна, Буенос-Айрес, Єреван, Бангкок, Вроцлав, Конакрі та ін.
Книжковою столицею світу 2020 року стане столиця Малайзії Куала-Лампур. Місто було обране через великий акцент на інклюзивній освіті, розвитку освіченного суспільства та доступному читанні для всіх верств населення.
23.04.2020
Доброго дня, діти! Сьогодні ми хочемо донести інформацію вам про екологію на нашій планеті – Земля, адже 22 квітня – це Всесвітній день Матері – Землі.
(Відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/63/278)
Рідне моє довкілля,
Болить за тебе серденько,
А вдіять нічого не можу,
Бо дуже ще маленька.
Вирости хочу скоріше
Стуну тобі на захист,
Від болю тебе врятую,
Рани твої залатаю.
Тільки було б в мене сили,
Тільки була б в мене вдача,
Миле моє довкілля,
Я щиро тобі віддячу.
Все, що я зараз можу,
Це – насадити квіти,
Рідне моє довкілля.
Нам разом довіку жити.
Кілька років тому, 22 квітня, дванадцять американських школярів запропонували відзначати День Землі, закликавши всі землян підтримувати цю природоохоронну акцію. Не перший випадок, коли нас вчать діти. Їхніми вустами й цього разу промовляла до нас істина…
Чому наш спільний земний дім так конче потребує постійної – день у день – турботи, нікому пояснювати не треба… Нам – тим більше. Бо Україна – одна з найбільших екологічно неблагополучних держав світу, до того ж «мічена атомом». Уявімо собі: на один квадратний кілометр нашої території припадає 41 тисяча відходів, на одного жителя, тобто на кожного з нас – 480 тонн, що повсякчас загрожують нашому здоров’ю й життю!
Наша вина – бездушність у ставленні до довкілля – обертається нашою ж бідою – за невідворотним принципом бумеранга…
Ми хворіємо, ще більше хворіють наші «чорнобильські» діти й онуки. Смертність продовжує перевищувати народжуваність.
Як ще один наслідок порушення екологічної рівноваги – природні катаклізми, що трапляються дедалі частіше.
У наш час людство живе в дуже скрутних умовах, адже сьогодні критичного рівня набув конфлікт між техносферою та біосферою. Надії на те, що можна переозброїти промисловість і запровадити екологічно чисті підприємства, не виправдались. Забруднення навколишнього середовища відбувається швидкими темпами. Нарешті людство зрозуміло: тільки дії, які збігаються з цілями природовідповідності, можуть зупинити екологічну катастрофу, що наближається.
Основну роль у майбутньому виконанні переорієнтації напрямів і характеру розвитку суспільства та гармонійних стосунків людини і природи відіграватиме молодь.
Дуже часто поняття «природа» сприймається людьми як «навколишнє середовище», в якому ми живемо, але насправді воно більш містке і багатогранне. Словник С.І.Ожегова трактує це поняття так: «Природа – усе, що існує у Всесвіті, органічний та неорганічний світ. Основна властивість і сутність соціальних відносин».
Природа – прекрасний спосіб спілкування між людьми. Вона зближує, сприяє проникненню в сферу емоцій, почуттів, ціннісних відносин, а також сумісної діяльності.
В.Сухомлинський стверджував: «Досвід підтверджує, що добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, доброзичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Добі почуття, емоційна культура – це серцевина людяності».
Природа нашого краю, Одещини – унікальна. Його море ліси, степи просто чарівні! Та сьогодні, як ніколи, природа потребує допомоги людини. Ми активно користувалися її щедрими благами та дарами, забуваючи віддячити нашій Матері-Землі за користування її скарбами. Ми повинні дивитися на довколишнє середовище не так, як на зону активного господарювання, а створювати заповідники, транзитні зони, дбати про річки, що протікають по території області – Дністер та Дунай, про воду та берег Чорного моря, про збереження унікальної ділянки біосфери та дбайливого її використання. Доля нашої Землі – в наших руках! Якщо кожен із нас візьметься до справи, впорядкує місце, де він проживає, не буде смітити в місцях відпочинку, то це буде радувати око людини своїм неповторним колоритом. Ми закликаємо до благородної справи оновлення природи – оце і буде виявом справжнього патріотизму, уважного ставлення до всього, що нас оточує! Хай наша Земля збереже навік свою привабливість до всього, що нас оточує! Хай наша Земля збереже навіки свою привабливість і служитиме багатьом поколінням наших нащадків!
Дякую тобі, Природо,
Й тобі, святий Боже,
Що даруєш мені щастя
Й материнські сльози!
Хай живуть в добрі й любові
Наші меншії брати,
Зеленіють хай діброви
І поля, луги й ліси!
Хай калина і тополя
Нам вбачаються в імлі.
Хай щаслива буде доля
Української землі!
Пропонуємо вам прочитати книги про екологію:
В.П.Казначаєва «Нариси території і практики екології людини»;
М.Ф.Реймерса «Надії на виживання людства».
22.04.2020
Казки – це незвичайний і захопливий світ пригод. Вони приваблюють всіх своєю чарівністю, незвичайністю. Вони навчають нас мудрості, чуйності, винахідливості, сміливості, доброти…
Тому кожна дитина дуже любить читати і слухати казки.
Золота скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата й різноманітна. Є в ній прислів’я та приказки, легенди і перекази, думи, пісні, усмішки та анекдоти, «перлини великого намиста» - коломийки, загадки… Та чи не найпопулярнішим жанром фольклору, що розкривав безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих, є українські народні казки.
Дітям українські народні казки потрібні — як духовний хліб, що, як і хліб насущний, ніколи не приїдається.
Споконвіку народ плекав і передавав нащадкам дивовижні мрії про непереможність добра, правди, про щасливе життя. Адже завжди, в усі часи, як писав один із перших дослідників українських казок вчений – філолог Олександр Потебня, потреба народу в щасті, достатку, благополуччі має задовольнятися хоча б у мріях. В українських казках відобразилися світогляд народу, його морально – етичні й естетичні принципи, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.
Пропонуємо вам ознайомитися з українськими народними казками натиснувши на їх назву.
21.04.2020
Добрий день, шановні діти!
Сьогодні ми продовжимо інформацію, присвячену Великодньому тижню.
Великдень! Це свято відродження у людських серцях Віри, Надії та Любові, це любов до ближнього, прекрасного, святого, вічного, це радість та прояв духовності людської. Свято Великдень проходить через наші серця і душу. Доказ цього – віршовані рядки, в яких дорослі та діти описують свої прекрасні почуття, які приносить Великдень.
Познайомтеся з поетичною антологією «Великодні дзвони» дітей та дорослих нашої рідної неньки України.
***
Я чекаю цього свята
Вже давним-давно.
На Великдень, сподіваюсь,
Що поїду у село.
Попрошу я в бога ласку,
А у мами – паску,
В кошик вранці покладу,
З ним до церкви я піду.
***
Розпустилась весною верба –
Скоро свято Ісуса Христа,
І цей день пошанує весь світ,
Паску святять в церкві усі.
Дари Божі додому несуть,
Свою шану Христу віддають.
Воскресінню Христа ми радієм усі,
Я щиро молюсь за спасіння душі.
***
Христос воскрес! Радійте, діти!
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
Кладіть на Божий хрест вінок.
Нехай бринять і пахнуть квіти.
Нехай почує Божий рай,
Як на Землі радіють діти
Та звеселяють рідний край!
На нас погляне Божа Мати,
Радіючи з святих небес.
Тож нумо, діточки, співати:
- Христос воскрес!
Христос воскрес!
***
На Великдень гарна паска,
На столі лежить ковбаска,
Коло церкви люди ходять,
Діти там гаївки водять.
Ну, а писанки Настуні
В кошику, немов красуні,
Бо сама їх малювала,
В кошичок сама складала.
***
Вечір промінь доганяє,
І за вікном уже смеркає.
Зійшла та зірочка ясна,
А з нею ангел сповіщає,
Про свято, що чекає нас,
І нам надію посилає,
Оту, - що завтра Воскресіння, -
Це для людей іде спасіння.
***
На Великдень найясніше сходить сонце
І найголосніше дзвонить дзвін,
Заглядає радість у віконце,
Усміхається весна з усіх сторін.
На Великдень найніжніше пестить вітер,
Мерехтять квіти від ранніх рос,
Приглядається, як гагілки виводять діти,
Із усмішкою, Воскреслий Сам Христос!
***
З ХРИСТОМ У СЕРЦІ
Світить сонечко яскраве наді мною,
І душа моя бринить, немов струна.
У повітрі пахне радістю й весною,
І в душі моїй буяє теж весна.
Я щаслива, бо в душі розквітли квіти,
Я дарую людям радість й добро.
Так, я хочу, щоб жили у мирі діти,
І війни ніколи в світі не було.
Щоб дитина, що прокинулась раненько,
Усміхалась небу, сонцю і птахам,
Щоб всі люди поважали рідну неньку, -
І тоді життя щораз всміхнеться нам.
Дуже хочу я, щоб всі жили ми з Богом,
Щоб Христу відкрили двері у серцях,
Бо до Бога нам в житті одна дорога,
І колись настане рай – не в небесах.
На Землі настане рай, і поміж нами
Запанує мир і радісне життя,
А всі люди стануть рідними братами,
І старому вже не буде вороття.
***
В цей весняний світлий час
Летить музика до нас,
А від нас і до небес:
Христос воскрес!
У дім кожний завітає
Те проміння ясне з раю.
Подарує всім тепло
І надію, і любов.
Ми повинні зрозуміти,
Як правдиво треба жити,
Без ненависті, без зла, -
А для людського добра.
***
НА ВЕЛИКДЕНЬ
Усім, усім святих небес
Святий привіт: «Христос воскрес!»
Давно діди його мовляли,
Друг друга щиро привітали.
Летіли роки, сотні літ;
Линяв людської слави цвіт;
Руйнуючи земні митарства,
Мінялися царі і царства.
Живе, не вмре святих небес
Святий привіт: «Христос воскрес!»
Ростіть, цвітіть, навчайтесь, діти.
Поглянувши на Божий світ,
Твердіть ви ще один привіт,
Щоб рівно йшла життя дорога;
Душа моя величить Бога!
17.04.2020
Добрий день, шановні діти!
Яка зараз пора року? Ну звичайно ж весна!
З року в рік і дорослі і діти з нетерпінням чекають приходу весни. Лічимо дні, виглядаємо, коли пташки на своїх крилах з далекого вирію принесуть нам весну; чекаємо, коли весна прожене холод, устеле землю зеленою травичкою, а пташки наповнять гаї та діброви голосним щебетом. І приносить нам весна урочистість вербної неділі, таємничість і красу Великодня зі смачними пасками, різнобарвними крашанками та писанками.
Тиждень перед Великоднем називається Страсним, зокрема на цьому тижні називають Чистим четвер. В цей день жінки печуть Паски, прибирають в своїх оселях, а в церкві відправляють страсті. Після четверга настає Велика П’ятниця – день смерті Христа. Страсну п’ятницю присвячують молитвам, роздумам, покаянню, це найскорботніший день церковного року. У Великодню суботу розмальовують писанки та фарбують крашанки. Яйце – це символ життя, сонця, символ Воскресіння Христа. У момент воскресіння Христа каміння на Голгофі перетворилося на червоні яйця. Розписують писанки тонкою металевою трубочкою – писачком. Яйце занурюють у різні фарби, дають їм висохнути й знову вимальовують узори. Освячене яйце їдять першим, ще біля церкви обмінюються, дарують рідним, кумам, сусідам.
Я – писанка-красуня
Вся в рисках і квітках.
Красу митців несу я
Їх славлячи в віках,
Мене кладуть у свято
На пишному столі,
Щоби моїм убранством
Втішалися малі.
Писанка відома в Україні ще з дохристиянських часів. З прийняттям християнства вона набула ще більшого поширення.
Найбільше писанок розписували до великого весняного свята Великодня. В цей день до храму Божого несуть посвятити не лише крашанки, а й писанки. Яйце, пофарбоване в один колір, називається крашанкою, а прикрашене, орнаментом і візерунками – писанкою, від слова «писати». Писанку не розмальовують, а розписують. Вона вважається символом України.
Писанкарством в Україні, як правило, займалися жінки, дівчата, діти, зрідка - чоловіки, використовуючи рослинні фарби. Нині здебільшого користуються аніліновими фарбами, якими фарбують тканини. Досвід розписування писанок передавався від покоління до покоління, удосконалювалася техніка виконання, вносилися нові елементи в орнамент, створювались нові неповторні композиції.
Тернистим був шлях розвитку писанкарства в Україні. Протягом багатьох років цей вид народного мистецтва зазнавав всіляких заборон, що привело до його занепаду, особливо ц східних і південних областях України.
Тільки в незалежній Україні писанкарство почало відроджуватися і розвиватися. Цьому сприяв перший Міжнародний з’їзд писанкарства, який відбувся у вересні 1992 року в Києві.
Тішить те, що нині значно зросла зацікавленість до цього виду народного мистецтва серед дітей та юнацтва. В Україні існує багато способів виготовлення і оздоблення писанок. Здебільшого на курячі, зрідка гусячі яйця за допомогою писальця наносять орнамент. Іноді виготовляють писанки керамічні, скляні або виточені із сухого дерева м’якої породи (липи, верби, осики, вільхи, каштана) і пофарбовані у потрібний колір з нанесеним олійними фарбами або вирізьбленим орнаментом.
Люди похилого віку розповідають про те, що писанки не лише захищають людину від зла, а й приносять добробут у господу. Колись пасічники клали їх під вулики, щоб роїлися бджоли, шкарлупу від крашанок та писанок прикопували на городі, щоб у землі не заводилися черв’яки, коли садять часник, шкарлупу прикріплюють на двох устромлених паличках, сподіваючись, що часник буде круглий, як яйце.
Про писанку складено чимало легенд. Коли Ісуса Христа вели на муки, Мати Божа вночі розмальовувала писанки і виходили вони дуже гарні. А як писала, котилися з її очей сльози і крапали на писаночку – там одразу жервіла цяточка. Тому й нині писанкарі малюють ці цяточки.
Тож швидше приступайте до роботи – виготовлення чудових писанок та крашанок, які не тільки прикрасять ваш святковий Великодній стіл, а й порадує рідних та піднімить всім настрій!
16.04.2020
Казка - наче той горіх.
Ти попробуй розкуси –
Знайдеш стільки в нім краси,
Стільки мудрої поради,
Стільки вигадки і правди!
Валентин Бичко
Добрий день, дітки!
Чи любите ви казки? Казки – це добро та милосердя, дитинство людяності, мудрості. А чи знаєте ви, як народжувалися казки?
Нашу планету Земля населяє багато народів. І де народ не жив би – з ним живуть і його казки. Казки найрізноманітніші, але в усіх народів світу є казки про боротьбу добра і зла, про дружбу, вірність. У казках висміюють боягузів, злих і жадібних людей, а прославляють сміливих, справедливих, добрих. Добро породжує добро – так вчать казки. І всі народи натхненно бережуть у них вікову мудрість і заповіти дітям та онукам.
Ви казки слухаєте й читаєте, уявляючи дії героїв, не завжди все розуміючи. Але розглядаючи малюнки бачите, як художник «розповідає» казку малюнками, відображає дії, де все відбувається і як. Малюнки допомагають зрозуміти стосунки героїв казки та причини їхніх вчинків. На малюнку ви бачите зовнішність героїв, їхній одяг, будинки, в яких вони живуть.
Коли ви прочитали казку, зрозуміли її, ви можете самі намалювати епізоди, які вам сподобалися і запам’ятались.
Казка – це усне народне оповідання про вигадані події. Казки бувають про тварин («Рукавичка», «Пан Коцький», «Коза-дереза»), чарівні казки («Телесик», «Кривенька качечка»), побутові («Мудра дівчинка», «Дідова дочка й бабина дочка»).
Крім народних казок, є казки створені письменниками. Їх називають літературними або авторськими. Одні авторські казки написані на основі народних, інші – створені письменниками. Збагатили світову скарбницю авторських казок українські письменники: Іван Франко «Фарбований лис», Леся Українка «Казка про Оха-чародія», Григір Тютюнник «Степова казка», Михайло Коцюбинський «Брати-місяці» та інші. Казки українських письменників захопливі, дотепні, багаті на видумки.
Коли російський письменник Віталій Біанка був маленьким хлопчиком, він любив читати й слухати розповіді про цікаве та різноманітне життя мешканців дикої природи. Потім хлопчик виріс і став ученим, дослідником, мандрівником, письменником. Він створив близько двохсот казок, оповідань і повістей. Його казки про великих і малих мешканців лісу сповнені пригод і чудес («Очі й Вуха», «Мишеня Пік»).
Літературна казка має свого автора. Вона може бути написана прозою або віршами. Майже два століття тому вчені, казкарі Якоб і Вільгелим Грім зібрали та написали казки свого народу. Вони зуміли зберегти зміст, мову німецьких казок, донесли до читача народну фантазію («Як кішка з мишкою приятелювали», «Бременські музиканти»).
Ганс Крістіан Андерсен – усесвітньо відомий датський письменник, славетний казкар. З його казками світ стає цікавішим, а кожна людська душа – багатшою («Ромашка», «Гедке качення», «Принцеса на горошині», «Дикі лебеді», «Снігова королева»).
Джанні Родарі – відомий італійський письменник, він писав казки, де предмети та явища оживають, а герої потрапляють у чарівний світ. Його казки: «Пригоди Чиполіно», «Казка по телефону».
А зараз пропонуємо вам фізкультхвилинку:
У казковій у країні
Жив веселий колобок
Разом з ним цікаві звірі.
Руки ставимо на бік
Та киваєм головою!
Раз – притопнули ногою,
Руки вгору підняли,
Трішки ними потрясли.
Нахилились вліво, вправо.
Руки вгору, руки вниз,
Раз – присіли, піднялись,
Головою похитали,
Працювати знову стали.
Відпочили? Тепер, давайте попрацюємо над тестами «Сторінками улюблених казок»
1. Хто з’їв колобка?
А) Коза-дереза;
Б) Пан Коцький;
В) Лисичка.
2. Хто п’ятим уліз у рукавичку в однойменній казці?
А) Кабан-іклан;
Б) Вовчик-братик;
В) Ведмідь-набрід.
3. Скільки братів було в Котигорошка?
А) Один;
Б) Три;
В) Шість.
4. Що зварила кривенька качечка діду та бабі?
А) Борщ з пампушками;
Б) Вареники та узвар;
В) Гарбузову кашу.
5. Скільки разів Круть і Верть відмовлялися допомогти півнику в казці «Колосок»?
А) П’ять;
Б) Два;
В) Три.
Слідуюче завдання. Вам необхідно відгадати другу частину імені відомих казкових героїв, їх може бути декілька:
Кіт …, …, … .
Тато … .
Дід …, … .
Баба … .
Крокодил … .
Соловей … .
Вінні … .
Червоний … .
Муха … .
Поштар … .
Домовик … .
Черепаха … .
Відгадали? Молодці!
Ви набули знань і готові знову змагатися і перемагати. Бажаємо успіхів і нових перемог! А для цього треба більше читати, вчитися стисло переказувати прочитане. Бажаємо вам стати казкознавцем, адже з казками цікавіше жити!
15.04.2020
Життя іде і все без коректур.
І як напишеш, так уже і буде.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
Не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
Бо в цьому схибиш — то уже навіки.
Л.Костенко
Діти, сьогодні ми продовжимо розмову про життя людини, про його сутність. Давайте спробуємо дослідити вашу особисті за допомогою психологічного тесту і послухаємо, що радять психологи для вашого подальшого самовдосконалення. Підрахуєте свої бали і зрозумієте, на шо вам потрібно звернути увагу в ставленні вашої особистості.
Тест «Ваша особистість»
1. Чи легко Ви сходитесь з людьми?
(Так – 1; не дуже – 3; ні – 5)
2. Ви курите?
(Так – 1; інколи – 3; ні – 5)
3. Якщо Ви здійснили негарний учинок або обманули, то …
(Ніколи нікому не зізнаєтеся – 1; інколи зізнаєтесь – 3; завжди в усьому зізнаєтесь – 5)
4. Якби Вам друзі запропонували спробувати наркотики, чи погодились би ви?
(Так – 1; не знаю – 3; ні – 5)
5. Чи вважаєте Ви, що твереза людина серед п’яних – «біла ворона»
(Так -1; не впевнений – 3; ні – 5)
6. Якби до Вас за допомогою звернулись люди, які постраждали від катастрофи, чи віддали ви їм останні гроші?
(Так – 5; не всі – 3; ні – 1)
7. Якби ви побачили, що ваші друзі принижують когось, чи заступились би ви?
(Так – 5; не впевнений – 3; ні – 1)
8. Якби сліпому потрібна була допомого, щоб перейти вулицю, чи допомогли б ви?
(Так – 5; якби не поспішав, то так – 3; ні – 1)
9. Коли батьки намагаються вас чогось навчити, ви...
(Учитеся – 5; робите вигляд, що вчитесь – 3; нічого не робите – 1)
10. Коли батьки просять допомогти по господарству, ви погоджуєтесь?
(Так – 5; інколи – 3; ні – 1)
Оцінювання результатів.
10 – 22 бали. Ваша особистість ризикує не виявитися ніколи. Ви живете сіро і буденно, не зазираючи в майбутнє. Ви залежна людина і насамперед від себе, а ще й від своїх друзів. Вам важко відстоювати свої права й думки. Вам здається, що ви хороший друг і можете постояти за когось.
Рекомендації. Припиніть думати, що добрі і погані вчинки здійснюють дурні. Не шукайте дешевої популярності. Прагніть до світла.
23 – 38 балів. Ваша особистість починає просинатися. Ви здатні протистояти негативному впливові й зазирати в майбутнє, розуміючи що студентські роки – це початок, що життя попереду і його якість залежить від того, що і як ви робите зараз. Ви думаєте про інших. Але думаючи, нічого. Ви поки що не розумієте, що коли людина віддає, вона здобуває багато позитивних якостей ,які принесуть користь у майбутньому.
Рекомендації. Зрозумійте, що особистість виявляється у вчинках. Поспішайте робити добро, і вам теж відповідатимуть добром.
39 – 50 балів. Ваша особистість уже певним чином виявила себе. Ви усвідомлюєте, що корисно і чого вартий утрачений для самовдосконалення час. Ви не боїтеся роботи завдяки здатності зосереджувати вольові зусилля над собою. Ви орієнтуєтеся не на тих, хто сильніший, а на тих, хто цікавіший і корисніший. Можливо, із Вами нелегко спілкуватись, але від цього дістаєте величезне задоволення.
Кожна людина – неповторна особистість. Кожна має багатий духовний світ, багатство здібностей, оригінальність думок і почуттів, захоплень, талантів. І для того, щоб знайти шлях до оточуючих, потрібно вчитись любити дітей і творити лише добро на Землі.Все життя потрібно берегти своє здоров’я і своїх рідних, тому що здоров’я – це найбільша цінність, це сенс життя. Нехай життя ваше буде наповнене сенсом, ніколи не живіть тільки для себе, завжди дійте, хай вас щось хвилює, щось завжди вам буде треба...
Нехай болить тобі, болить
Коли ти зло чи кривду бачиш,
Хай в тебе буде така вдача –
Не знати спокою й на мить.
Нехай болить душа, болить
І за минуле й за сьогодні:
Що є бездомні, є голодні –
І як їх од лиха боронить?
Нехай болить душа, болить
За тридцять третій – чорну дату,
Забрав людей він там багато,
Що і понині не злічить.
Нехай болить душа, болить
За репресованих безвинно
Синів, дочок України,
Яких уже не воскресить.
Нехай болить душа, болить
За всіх, кому свій присуд вічний
Чорнобиль виніс в ніч трагічну,
Який несила відмінить.
Нехай болить душа, болить
За наші ниви, луки, ріки,
Що їх нітратами без ліку
Ми вже зуміли осквернить.
Нехай болить душа, болить
І лиш тоді хай перестане,
Коли жаданий час настане
І ми по-людськи будем жить.
14.04.2020
Людина і світ!.. Сутність людини та
сенс людського життя.
Незабаром ви, учні дев’ятих, одинадцятих класів, поринете в бурхливе доросле життя, в якому ви зустрінетесь з безліччю треднощів та важких, але цікавих питань, і їх треба буде вирішувати самостійно.
Не кожен із вас після закінчення школи буде вчителем, лікарем, дипломатом, вченим, бізнесменом, але кожен із вас повинен бути просто – ЛЮДИНОЮ. Усі ми маємо вигляд людей, але зовнішній вигляд людини мати легко (можна просто купити гарний одяг, зробити зачіску, причепуритися), а ось бути людиною дуже важко.
Поява кожної людини на Землі - це своєрідне збагачення Всесвіту. І кожна людина має свій індивідуально усвідомлений сенс життя. Одні вбачають його у праці, другі - в коханні, треті - у самовдосконаленні, пізнанні, четверті – боротьбі, п'яті - у служінні Богу. Це залежить від розуміння життя людиною.
Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.
Кожна людина неповторна. І приходить на землю з певною місією. Людина народжується на землі не для того, щоб безслідно зникнути нікому не відомою пилинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі вічний слід. Життя - це наша таємниця, але ми повинні реалізувати себе, свої внутрішні можливості, пройшовши всі етапи життя - дитинство, юність, зрілість, залишивши після себе певну спадщину.
Український письменник, поет Василь Симоненко писав:
…Я в світ прийшов
Не лише пити й їсти,
А залишити після себе
Хай не глибокі, та стійкі сліди.
Кожен із нас повинен залишити по собі теж якісь сліди, якусь пам’ять. І вже зараз треба жити й поводитися з людьми так, щоб не пекла потім ганьба минулого, щоб не боліло серце за даремно прожиті роки.
Минуле не вернуть,
Не виправить минуле,
Вчорашнє – ніби сон,
Що випурхнув з очей.
… Але воно живе – забутнє і незабутнє,
А час не зупиняється,
А молодість біжить.
І миті жодної не можна повернуть,
Щоб заново по-іншому прожить.
Ніщо без сліду не мине:
Бувало завше так і буде.
Запам’ятайте ці слова назавжди. Зараз ви – на порозі дорослого життя. Ще рік чи два і дитинство закінчиться. Як жити далі?
Телебачення, реклами, журнали наводять на нас думку, що всі повинні бути тільки красивими, тільки багатими, тільки успішними. Обов’язково потрібно мати машину, дачу, гроші, гарну роботу, фізичну досконалість.
Але не лише в цьому щастя.
У гонитві за матеріальними благами ми втратили людину. Ми, напевно, забули, що за гроші можна придбати :
Ліжко, але не сон.
Книжки, але не розум.
Ліки, але не здоров’я.
Розкіш, але не культура.
Прикраси, але не красу.
Добробут, але не щастя.
Батьківщину, як і матір, не вибирають. Сильна чи слабка, економічно могутня чи відстала, хороша чи погана, але це наша країна, наша держава.
Зараз Україна переживає далеко не найкращі часи. І у молоді скептицизм і нігілізм бере гору. Ми або байдужі до всього, або все критикуємо. І це, як хвороба.
Але нам всім: і дорослим, і молодому поколінню створювати авторитетну й щасливу державу. Передусім від кожного з нас залежить чи буде Україна квітучою, багатою, сильною. Критикувати легко, відокремлюватися від усього, що діється – не вихід. «Краще засвітити бодай одну свічку, аніж увесь час нарікати на темряву», - казав колись Конфуцій.
Будьмо дочками, синами, а не пасинками своєї землі, держави, свого народу. І хай єднає нас свята земля, історія, мова, прадавні благородні звичаї. І тоді Україна виживе, підніметься і засяє!
Нині дуже непростий і навіть жорстокий час вимагає від людини знань, дієвості, компетентності, сили волі, наполегливості, цілеспрямованості. Але, на жаль, втрачають свою цінність такі людські поняття, як гідність, честь, добро, совість, краса. Поступово вимиваються загальнолюдські моральні цінності такі, як співчуття, добро, людяність, щирість. Девізом багатьох людей стали слова «Мені до цього немає діла». Пасивність, байдужість опанувала нашим мозком, серцем, душею.
Франциск Ассизький, італійський священнослужитель (1181-1226), незважаючи на те, що був із багатої купецької сім’ї, присвятив своє життя догляду за прокаженими та бідними. І навіть перебуваючи на смертнім одрі, хворий і майже сліпий, не переставав дякувати Творцеві за все створене. Життя варто прожити так, щоб залишився слід глибокий, помітний, щоб залишилася ваша справа.
Порівняймо дуже короткий шлях видатних людей і той слід, який вони залишили по собі. Т.Шевченко, Б.Грінченко та В.Стус прожили по 47 років, М.Коцюбинський – 49 років, Л.Українка – 42, а В.Симоненко – лише 28. Проте вони живуть серед нас своїми творами. Вони зробили крок у безсмертя.
В.О.Сухомлинський в своїй книзі «Листи до сина» писав, що людина – це передусім сила духу, вміння наказувати собі, примушувати себе. Не пристосовуйтесь до життя, а будуйте його самі для себе. І пам’ятайте, що жити варто за будь-яких умов. Бо вклад кожного в життя неповторний. То ж пам’ятайте, ви – не пасивний об’єкт, не травинка, котра, тріпочучи, чекає, що на неї наступлять. Ви – вершина еволюційної піраміди, ви – втілення надій ваших батьків, ви – образ і подоба Господа.
Запам’ятайте заповіді мудрої жінки Матері Терези. Хай вони будуть золотим правилом вашого життя.
Життя – це шанс. Скористайся ним.
Життя – це краса. Милуйся нею.
Життя – це мрія. Здійсни її.
Життя – це виклик. Прийми його.
Життя – це обов’язок. Виконай його.
Життя – це гра. Стань гравцем.
Життя – це цінність. Цінуй його!
Життя – це скарб. Бережи його.
Життя – це любов. Насолоджуйся нею.
Життя – це таїна. Пізнай її.
Життя – це випробування. Перебори все.
Життя - це пісня. Доспівай її.
Життя – це боротьба. Почни її.
Життя – безодня невідомого – вступи в неї. Не бійся.
Життя – це удача. Шукай цю мить!
Життя таке чудове – не втрать його!
Це твоє життя. Борони його.
13.04.2020
Книгам – довге життя!
Як приємно взяти в руки нову, гарну, яскраву книгу, яка радує нас не тільки змістом, а й зовнішнім виглядом. Але…
Старіють книги, як не бережи,
І майже доля в них людська.
Свої в них хвороби і каліцтва,
Свої в них друзі, і свої в них вороги,
Пил, холод, волога і жара – це їх напасті.
Та книги – вічні. В цьому наше щастя.
На превеликий жаль, книги старіють не тільки від часу, але зустрічаються книги–інваліди, які одержали каліцтво від своїх же деяких читачів: рвані, помальовані, пописані, м’яті, облиті варенням, жиром, чаєм. Щоб зберегти книгу, треба проводити профілактику оздоровлення книг, адже ви знаєте, що легше хворобу попередити, ніж її лікувати. Тому потрібно поводитися з книгою обережно та виконувати правила користування нею.
Та якщо вже щось трапилося з книгою, то:
Для книг, яким потрібні ліки гарні,
Існують книжчина лікарня,
Лікарем стане кожен із вас
У вільний день, у вільний час.
Якщо вміло взятися за справу – неважко відновити підручник, художню книгу і вони знову радуватимуть своїх читачів. Перш ніж зшити книжку, перевір, чи є всі сторінки, чи вони не переплутані. Лише після цтого зрівняй сторінки. Потім візьми голку з міцною ниткою і зший сторінки, закріпи нитки. Не забудь підклеїти смужки паперу на початку і в кінці книжки. Книга готова, залишається тільки трохи просушити її та покласти щось важке, щоб вона вирівнялась. Потім перевірити всі сторінки, які пописані та помальовані, треба почистити гумкою акуратно.
Шановні учні та батьки!
Незабаром наступить кінець навчального рок. Всі ви знаєте, що в цей час потрібно повернути до бібліотечного фонду всі підручники. Але перед цим їх потрібно привести до належного вигляду. Тож, шановні діти, попрацюйте в своїй домашній «Книжкові лікарні» та полікуйте підручники, які потребують цього, щоб повернулися вони в бібліотеку для використання в наступному навчальному році «здоровими» - чистими та ціленькими. Допоможуть вам, звичайно ж, батьки.
Вийдуть книги із лікарні.
Сторінки в них стануть гарні.
Користуватися ними діти знову
Будуть довго-довго.
Підручники будуть вдячні вам, Учням за те, що ви продовжили їм життя. Бережіть підручники та інші книги – ціна їхня дуже висока, як матеріальна, так і духовна, моральна та навчальна!!!
10.04.2020
Добрий день, шановні діти та батьки!
Сьогодні пропонуємо вам попрацювати над анкетою.
Анкета для учнів початкових класів:
1.Ти любиш читати книги?
2.Книги читаєш тільки згідно навчальної програми чи ще за інтересами?
3.Ти прочитуєш 50 тоненьких дитячих книжечок, казок, оповідань, віршів в місяць?
4. Книги в бібліотеці вибираєш сам, чи при допомозі бібліотекаря, батьків?
5. Читаєш зі швидкістю згідно віковим вимогам?
6. Під час читання робиш будь-які записи?
Анкета для учнів 5-9 класів
1. В тебе є домашня бібліотека?
2. Літературу домашньої бібліотеки ти використовуєш для навчання в школі?
3.В тебе є улюблені письменники та поети?
4.Ти зустрів ідеал людини – героя книги?
5.Які теми, проблеми тебе більше цікавлять: політика, література, техніка, мистецтво, спорт, здоров’я?
6.Ти передплачуєш газети та журнали? Інформацію періодики ти використовуєш в своєму навчання?
Якщо ваші відповіді на кожне питання позитивне, то можна зробити висновок, що ви любите читати книги, вони - ваші друзі і ви добре розумієте слова видатного українського педагога В.Сухомлинського: « Тільки книжки перетворюють подив у допитливість. Тільки читання відкриває перед людиною розкіш інтелектуального життя».
Анкета для батьків:
1. Чи створюєте ви домашню бібліотеку?
2.Літературу домашньої бібліотеки використовує ваша дитина під час виконання домашніх завдань?
3. Чи активно читає ваша дитина кожен день?
4.Ви обговорюєте з дитиною прочитану книгу?
5. Чи дозволяєте своїй дитині читати книги не за віком?
6.На вашу думку, хто відіграє основну роль у вихованні в дитини любов до книги: батьки, вчителі чи бібліотекарі.
Якщо батьки виконують всі пункти цієї анкети, то можна з певністю сказати, що у вихованні любові до книги відіграє основну роль – сім’я. Члени такої сім’ї втілюють в життя вислів Д.Дідро: «Люди припиняють мислити, коли перестають читати».
09.04.2020
Як часто ми вживаємо кальковані форми й навіть не замислюємося, що це неправильно. Ми зробили для вас пам'ятку з найбільш поширеними кальками.
Кальковані форми слів чи висловів надто міцно вкорінилися в українську мову. Дуже часто мовці навіть не задумуються, що говорять неправильно. З одного боку, їх важко в цьому звинуватити – кальковані форми повторюють вчителі, ми чуємо їх з екранів телевізорів, читаємо в ЗМІ та в книжках. Бо кальки, по-перше, вже надто давно в нашій мові.
Та, з іншого боку, за кальки можна й посварити. Вивчення мови (як і будь-чого іншого) не закінчується після складання ЗНО. Ми вчимося все життя. Й тому так важливо спостерігати за своєю мовою, вишукувати помилки та виправляти їх.
натиснувши на ➤ ПОСИЛАННЯ
Звісно, це невичерпний перелік помилок - говорити про кальки та виправляти їх можна довго. Та треба з чогось починати.
08.04.2020
Ми перестаємо читати книги.
Дедалі частіше ми читаємо короткі тексти з екрана телефона, e-book або слухаємо аудіокниги. Але читання книжок також важливе - так стверджують науковці.
Високий темп життя і мобільність змушують нас читати короткі тексти, інформаційні дайджести з дисплеїв смартфонів, планшетів, комп'ютерів. Навіть якщо ми й присвячуємо час літературі, то хіба що прослуховуванню аудіокниг дорогою додому або до школи чи роботи. Але вчені стверджують: читання книжок має кілька переваг перед їх прослуховуванням, ну а читання паперових книг зі свого боку ліпше, ніж їх електронних аналогів.
07.04.2020
Як книга прийшла до людей
Усе життя людину супроводжує книга. Коли ви були зовсім маленькі , у чарівний світ казки вас повели ваші батьки, коли підросли й пішли до школи, першу вашу книгу «Буквар» відкрила для вас ваша перша вчителька, і ви змогли вже самостійно прочитати свої перші книжечки в бібліотеці.
Щоденно вам допомагають у навчанні ваші вірні друзі – підручники. І так буде постійно – книга буде з вами ціле життя.
Гарна книга – це ковток води для спраглого, це друг і порадник. З її героями можна помандрувати в різні кінці світу, побувати в минулому й майбутньому. Можна навчитися розрізняти добро, зло, можна запобігти помилками, а можна й просто насолоджуватися словом.
Для того щоб дізнатися більше з історії книги пропонуємо вам
прейти за ➤ ПОСИЛАННЯМ
Також пропонуємо Вам до перегляду відео "ЯК ДРУКУЮТЬ КНИГУ"
06.04.2020
3 квітня 1908 р.
Степан Іванович Олійник
3 квітня 1908 року народився в селі Пасицели Балтського району наш земляк, «поет на тлі епохи», талановитий сатирик Степан Олійник.
Видатний талановитий український поет-сатирик, гуморист Степан Олійник, істинно народний митець, лауреат державної премії СРСР, тонкий лірик і мужній громадянин, він був і залишається одним із найпопулярніших українських поетів другої половини ХХ століття і саме таким постає зараз перед читачами ХХІ століття. Його ім’я знають не лише в Україні, але й далеко за її межами.
Він майже чотири десятиліття віддав праці в літературі і понад п’ять десятиріч – журналістиці. Не забув і про дітей, написавши чимало віршів для них.
Степан Олійник - належить до тих митців, чия творчість - явище саме по собі яскраве, неперебутнє - виходить далеко за межі суто мистецької ниви, мудро і владно осягаючи ниву національної свідомості...
Богдан Сушинський
Степан Іванович вийшов з народних глибин, живився їхньою цілющою енергією, своєрідною українською мудрістю. Він черпав натхнення з кришталевих джерел народної творчості, видобував найосяжніші її лелітки і, переосмисливши свої літературні уподобання і, довівши їх до найвищих мистецьких цінностей, повертав своєму народові ц новій якості. Поет–гуморист завжди пам’ятав рідне село, де народився, згадуючи про нього в своїх творах, та заїжджаючи в Пасицели гостем.
Можливо, я прагну
Тому, що родився
В селі Пасицели.
Багато минулося
Літ з того часу,
Та рідне село
Як дитинства окрасу, -
Згадаю завжди,
Як пишу щось веселе!
Уклін і привіт вам,
Мої Пасицели!
Писать щось веселе.
Минуло майже сорок років, як перестало битися серце Степана Івановича Олійника та пам'ять про нього жива не тільки на Балтській землі, на його маленькій батьківщині, але й усюди, де його знали і знають. Його ім'я буде вічно звучати для жителів Балтщтни, які з любов'ю вшановують пам'ять свого земляка, сатирика-гумориста.
Він не кривдив, не брехав
Правду з гумором писав.
Рід свій завжди пам’ятав
Де родивсь – не забував.
Він на землі хороший слід залишив,
Ми пам’ятати будемо завжди.
І Богу скажемо: «Спасибі!»
За Божий дар його і за труди.
То ж плескаймо й пам’ятаймо
Олійникове гостре слово.
І, звичайно ж, примножуймо
Солов’їну рідну мову!
03.04.2020
2 квітня - Міжнародний день дитячої книги
205 років від дня народження Г.К.Андерсена
Свято дитячої книги, встановлення з ініціативи та за ухвалою Міжнародної ради дитячої книги. Це ще раз стверджує, що книги мають дуже велике значення в житті кожної людини, починаючи з дитячих років і до кінця свого існування. За словами видатного українського педагога В Сухомлинського: «Тільки книжки перетворять подив у допитливість. Тільки читання відкриє перед людиною розкіш інтелектуального життя…»
Відзначається день книги щороку (починаючи з 1967) 2 квітня в день народження великого данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена, якому сьогодні виповнюється 205 років. Вже 145 років немає живого письменника, та його неординарні казки, історії читають до цього часу з великим захопленням, як діти, так і дорослі.
Г.К.Андерсен – это обаятельный чудак, который остался до самой смерти чистосердечным ребёнком, вдохновенным импровизатором и ловцом человечиских душ – и детских, и взрослых. Он был народным певцом. Поэзия насыщает сердце народа подобно тому, как мириады капелек влаги насыщают воздух Дании. Поэтому, говорят, нигде нет таких ярких радуг, как там. Пусть же эти радуги почаще сверкают, как многоцветные триумфальные арки над могилой сказочника Андерсена и над кустами его любимых белых роз.
К.Паустовський
02.04.2020
1 квітня - День сміху
Неофіційне свято, відзначається традиційно
Сміх - це шабля, це кресало, це душі пальне.
А без нього навіль cало, вибачте, дурне.
П. Ребро
Сміх прикрашає всіх, малий ти або великий. Якої національності ти не був, яку посаду не обіймав, смійся завжди!
Людина сміється! Чудово! Це означає, що їй добре, радісно. Нехай в кожному домі, у будь-якому колективі завжди буде всім весело і затишно!
Хай завжди з нами буде щирий, сміх, бо кожна щирість ріднить людей. Коли говорять про нас, українців, то завжди підкреслюють, як одну з характерних наших рис почуття гумору. Тому українська література і багата на гумористів. Ми добре знаємо нашого земляка Степана Олійника та його прекрасні гуморески. Він казав: « Здоровіше з гумором живеться…». І це так, хто багато сміється, веселиться, той довше живе. Веселять та розважають нас, читачі, гумористичні твори українських сатириків П.Глазового, О.Вишні, П.Ребра, С.Руданський, а також одеських авторів В.Івановича та В.Вдовиченка і, звичайно ж, наших балтських – О.Мельника, С.Польської та балської сучасної гумористки, ветерана педагогічної праці Т.Цисар. Їхні фейлетони, гуморески, байки пародії та епіграфи дуже жартівливі та веселі піднімають настрій, надихають нас на гарні вчинки. Також веселять нас і анекдоти, які народжуються серед людей різного віку та професій.
01.04.2020
Добрий день, дорогі діти!
Про ваше здоров'я піклуються не тільки батьки, вчителі, лікарі, але це питання піднімають і письменники, вчені та інші працівники різних структур. І сьогодні ми з вами проведемо подорож-мандрівку по творах одного із дитячого казкаря, які вчать бути охайними, чистими, виконувати правила гігієни - це твори Корнія Чуковського, якому сьогодні, 31 березня, виповнюється 138 років. Його немає живого уже 50 років, а його твори книги "Чудо-дерево" читають від малого до великого і отримують велике задоволення.
31.03.2020
Добрий день дівчатка та хлопчики!
Ви пам’ятаєте, що кожен рік в кінці березня, на початку квітня місяця ми в школі проводили тиждень Дитячої та Юнацької книги, присвячений Міжнародному дню дитячої книги, який відзначається 2-го квітня.
Сьогодні школа на карантині, ми віддалені один від одного, та все ж таки, давайте постараємося провести цей тиждень цікаво на відстані, адже для читання та дружби з книгою перешкод не буває. Тож вітаємо вас з початком цього тижня, бажаємо міцного здоров’я, любити книги, багато читати, поповнювати свої знання, розвиваючи інтелект.
«Тиждень книги», - зазвучало
Серед школи, як сигнал.
За годину школа стала,
Як один читальний зал.
Всі урочисто читають:
І великі, і малі
Скільки учнів є у школі,
Скільки в школі читачів.
Дружба з книгою – це свято.
Не було його у нас,
Ми не знали б так багато
Про новий і давній час.
Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчить –
Працювати і учитись
І Вітчизну шанувать.
Упродовж усього життя ми звертаємося до книжки. Батьки читали нам казки, вірші, оповідання, коли ми ще й говорити не вміли. Згадаймо свої перші улюблені книжечки, які роздивлялися, щось згадуючи, уявляючи, фантазуючи. А коли вивчили літери, навчилися з них складати слова, а зі слів – речення, ми й самі стали читачами.
З дитячих років книжка допомагає нам пізнати себе і зрозуміти світ, що нас оточує. Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролися за щастя народу, про таємниці пригоди, про те, як живуть люди в далеких та близьких краях. Про все розповідає книжка. Недарма часто-густо трапляється так, що вчасно прочитаний твір підказує людині вибір життєвого шляху, професії.
Так, є багато випадків, коли силу книжки людина усвідомлювала випадково. А книжка може чимало: допомагає в навчанні й самовихованні, збагачує знаннями, зміцнює волю пробуджує мрію.
| Книга – це велика зброя в житті кожної людини. . |
В.О.Сухомлинський
І дійсно, ми все життя, читаючи книги, озброюємося знаннями, книга нас супроводжує, вчить, виховує і розважає.
Та не лише всебічними науковими знаннями багата книга, – вона ще має чудесну властивість поглиблювати, розширювати й продовжувати наші літа. Як би довго не жила та чи інша людина, вона має прожити лише одне своє життя, а читаючи книжки, особливо твори художньої літератури – ми переносимося в інші епохи, заглиблюємося в долю героїв творів, разом з ними радіємо і сумуємо, переборюємо найтяжче випробування, йдемо на героїчні подвиги.
Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова, допомагає усвідомити його велику силу. Книга вчить нас бути чесними, працьовитими.
Недарма в народі кажуть:
ü Книга вчить, як на світі жить.
ü Книжка мовчки все розкаже.
ü Книжку читай – розуму набирай.
ü Добра книжка кожну голову на правильну дорогу направить.
ü Книжка – маленьке віконце, а через нього весь і світ видно.
ü Людина без книги -- як риба без води.
ü Не на користь книжку читать, коли тільки вершки хапать.
Запитання для обговорення:
ü Яка ваша улюблена книга?
ü Що найбільше подобається вам у ній?
ü Чому вчить ця книга?
Увага! Увага! Увага!
Після дистанційних уроків ми пропонуємо вам взяти участь в конкурсах:
1. Конкурс на кращий малюнок «Ілюстрація улюбленої казки», «Герой улюбленої книги».
2. Виготовлення міні-костюма улюбленого героя книги з домашнього матеріалу.
3. Написання міні-твору «Книга в моєму житті», «Що краще: книга чи інтернет?»
По закінченню карантину ми зустрінемося в школі та підведемо підсумок конкурсів. Переможці отримають нагороди та призи.
День народження у книжки –
Почекати треба трішки.
Всі про це ми пам’ятаємо –
І як друга – пізніше в школі привітаємо!
30.03.2020
